Lofoos

Огляд подій

Storytelling або як проповідувати поколінню Z

Storytelling або як проповідувати поколінню Z

01 квітня 2019
Історія, яка щодня збирає не менше 2 мілярдів лайків є розп...

"Які наші думки, таке й наше життя". Передвеликодні реколекції 2019 в ТВДС

14 березня 2019
В період 14-16 березня в ТВДС проходили дні реколекційних наук. Традиційно проходять вони 3 дні та...
Курсовий вечір братів 6 курсу

Курсовий вечір братів 6 курсу

07 березня 2019
07 березня у ТВДС продовжився сезон курсових вечорів. Цього разу для семінарійної спільноти виступа...
Наша мова - мова вічної землі, наше слово - слово вічного народу

Наша мова - мова вічної землі, наше слово - слово вічного народу

28 лютого 2019
28 лютого у розпочався духовно-культурний виступ 3-го курсу, який продовжив сезон курсових вечорів...
Владика Петро (Лоза) відвідав братів-семінаристів в ТВДС

Владика Петро (Лоза) відвідав братів-семінаристів в ТВДС

27 лютого 2019
    26 лютого,  до семінарії завітав єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії...
Про ПТСР та його особливості, говорили із братами ТВДС

Про ПТСР та його особливості, говорили із братами ТВДС

23 лютого 2019
19-20 лютого, у ТВДС ім. Патріарха Йосифа Сліпого, проводились конференції про Посттравматичний стр...
Курсовий вечір братів 2-го курсу

Курсовий вечір братів 2-го курсу

17 лютого 2019
   17 лютого, в ТВДС відкрився сезон курсових вечорів. Розпочав його 2 курс, який підготу...
Курси пасторального богослов’я, для семінаристів 7–го курсу

Курси пасторального богослов’я, для семінаристів 7–го курсу

17 грудня 2018
З 4 - 11 грудня 2018 р. проходили тижневі курси пасторального богослов’я, для семінаристів 7 – го к...
Освячення священичих риз в ТВДС

Освячення священичих риз в ТВДС

17 жовтня 2018
16 жовтня, в Тернопільській духовній семінарії, було освячено 5 комплектів священичих риз. Під час...
Священичі, дияконські та піддияконські свячення студентам 7 курсу ТВДС

Священичі, дияконські та піддияконські свячення студентам 7 курсу ТВДС

15 жовтня 2018
    14 жовтня у Марійському духовному центрі "Зарваниця" Архиєпископ і Митрополит Тернопіл...
Брати ТВДС на презентації книги

Брати ТВДС на презентації книги "Лицарі духа"

25 вересня 2018
      23 вересня у катедральному храмі Непорочного зачаття Присвятої Богородиці...
День духовної віднови в ТВДС

День духовної віднови в ТВДС

21 вересня 2018
«За всіх Ти молишся Благая,За тих, хто прибігає з вірою»    Такий епіграф використав у св...

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТь

книжкова полиця

2019

Developed in conjunction with Ext-Joom.com

images

Отець Зиновій Михайло Монастирський

PLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVE
 

02-monastyrskyy01Отець Зиновій Михайло Монастирський народився 16 вересня 1919 року у селі Киданові Бучацького повіту, поблизу Зарваниці, у родині Йосипа Монастирського. В сім’ї було вісім дітей, серед яких Зеньо, так його називали вдома, був третьою дитиною. З малих літ відзначався скромністю, чуйністю, бажанням ходити до церкви, проказувати молитви, читати духовну літературу. Родичі в особі Зеня завжди вбачали Божу вибраність, про це свідчить видіння його старших братів. Одного ранку, коли вони прокинулись, то побачили в кімнаті незвичайне сяйво, що випромінювалось від ліжечка, де спав маленький Зеньо, пильно приглянувшись в сяйві вони побачили ангела-хоронителя, який стояв в його ногах. Разом з матір’ю, яка родом з Полюсюк, кожної неділі та свята приходили до Зарваниці. Як згадує його молодша сестра Ярослава, що «отець завжди любив Матінку Божу і Зарваницю». Дитячі враження від цього чудотворного місця він зберіг до кінця свого життя.

Батьків брат о. Володимир Монастирський, який служив на монастирищинні був потягаючим прикладом для Зиновія. Бажання стати священиком, завжди, спонукало хлопця до старанності та наполегливості у навчанні. Після закінчення народної школи в Киданові вступає до Василіанського місійного інституту св. Йосафата в м. Бучачі, де провчився чотири роки. Життя при монастирі надихає молодого юнака разом із трьома односельчанами вступити до Василіанського Чину. Однак, після першого року новіціату в Крехові його троє приятелів покинули Чин, лише він один зумів витримати суворе чернече життя. Пробув він в Крехові до 1944 року, коли радянська влада прийшла на Західну Україну. Не маючи змоги продовжувати своє духовне навчання в монастирі Зиновій продовжує його у Станіславі, де з рук блаженного священомученика владики Григорія Хомишина отримав священичі свячення. Ще й до сьогодні згадують старші мешканці Киданова та Полюсюк про «першу Службу Божу» отця Монастирського, яку він відправив на різдвяні свята 1946 року в своєму рідному селі. Бачачи ревність та покору молодого священика владика Хомишин призначає його сотрудником при катедрі в Станіславі, а також розділяє з ним своє помешкання, тому о. Зиновій був свідком жорстокого арешту преосвященного Владики.

Після рішень Львівського псевдособору та формального знищення УГКЦ о. Зиновій Монастирський повертається до свого родинного села, де влаштовується на роботу в місцевому колгоспі. Тут сумлінно виконував різні роботи від скиртувальника соломи до тракториста та комбайнера. «Від о. Зиновія – як згадують односельчани – ми ніколи не чули ніяких нарікань. А бачили лише усмішку на обличчі.» Поряд з цим, переважно в ночі, проводив підпільну душпастирську діяльність в таких селах як Киданів, Сапова, Зарваниця, Вишнівчик, Вишеньки, Бобулинці, Осівці, Старі Петликівці: відправляв Служби Божі, христив дітей, сповідав, давав шлюби та інше, як часто сам говорив, що «вдень йду на роботу, а вночі на служіння». Щоденно відправляв Літургію, багато молився та босоніж ходив до Зарваниці. Отця Зиновія контролювало КДБ. Районне управління ним займалося мало, в основному обласне, і два-три рази у рік приїжджали «гості» з Києва. Не раз пропонували йому перейти на православ’я, отримати добру парафію і служити відкрито. Але на всі пропозиції відповідь була одна і та ж: «Так як ви заприсяглись на вірність партії, так ще сильніше я заприсягнувся служити Богові і не зрадити віри». Свою християнську любов виявляв усім. Ярослава Монастирська, рідна сестра о. Зиновія, розповідала про те, що отець уділив Тайну Сповіді вмираючому голові колгоспу, який належав до компартії і на її питання, чому він так необережно повівся, священик відповів: «він (голова колгоспу) рятував моє тіло, а рятую його душу».

Не занедбував він, також, і молитовного вогнища в Зарваниці. Щоб відвести підозру брав із собою якийсь мішок і йшов до Зарваниці, а якщо хтось питав куди іде, то відповідав, що йде до млина молоти. Здійснював відправи на руїнах каплиці та монастиря, в лісах, а також в приватних домах. Бувало так, що люди збирались довкола о. Монастирського і співали пісні, а він на клячачи відправляв тиху Службу Божу. Часто відправляв в домі своєї двоюрідної сестри Юлії Монастирської, в якої таємно переховувалась чудотворна ікона Зарваницької Матері Божої.
Після легалізації УГКЦ о. Зиновій Монастирський був активно задіяний у відродженні Церкви, разом з о. м. Василем Семенюком, тепер єпископом Тернопільсько-Зборівським, та о. Іваном Якимівим 27 грудня 1989 року відкрив парафіяльну церкву в Зарваниці. І таким чином спричинився до нового етапу розвитку Зарваницького відпустового місця.

Сорока п’яти літня душпастирська підпільна діяльність підірвала тілесне здоров’я невтомного працівника Христового виноградинка. Відправляючи на свято Преображення свою останню Літургію на чудотворному місці в Зарваниці отець молився: «Матінко Божа, мене цілих сорок п’ять років не допускали до Тебе, тепер забери мене до Себе!». Передчуваючи близьку смерть о. Зиновій власноруч зробив собі дерев’яний надмогильний хрест, щоб своєю смертю не завдавати лишніх турбот. У вересні 1992 році, перебуваючи на лікуванні в м. Чорткові, в Божому мирі відійшов у вічність о. Зиновій Михайло Монастирський. На похорон цього Божого слуги прибуло два владики: єп. Павло (Василик) та єп. Софрон (Димитерко), понад двадцять священиків та сотні вірних. Тіло покійного священика похоронили на кладовищі с. Киданів, могила якого уквітчана і до сьогодні.

На подвір’ї, де була маленька хатина о. Монастирського сьогодні побудована каплиця, яка свідчить, що любов до Матері Божої, віра в Господа Бога та надія на Боже милосердя здатні подолати усі труднощі цього світу.

Підготував студент 7-го курсу
бр. Євген Кобильник

 

о.Монастирський на польових роботах
о. Монастирський на польових роботах Відправа в с. Киданові 1990-ті роки
Відправа в с. Зарваниця 1990-ті роки о. Монастирський на чудотворному місці 
в Зарваниці
о. Монастирський разом із сестрою
молиться на руїнах каплиці в с. Зарваниця
Проща до Зарваниці
Похорон о. Монастирського с. Киданів,
вересень 1992
 
float
© 2008 - 2016. Тернопільська Вища Духовна Семінарія. Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволено при умові обов'язкового вказання активного гіперпосилання на джерело.
Прес-служба ТВДС не завжди поділяє думку авторів публікацій.

Developed in conjunction with Ext-Joom.com

Please publish modules in offcanvas position.