ТВДС4

Огляд подій

Стартував новий навчальний рік в школі християнського аніматора

Стартував новий навчальний рік в школі християнського аніматора

07 жовтня 2019
   Цієї суботи, 5 жовтня, стартував новий навчаль...
Початок навчального року у ТВДС

Початок навчального року у ТВДС

30 серпня 2019
   У п‘ятницю? 30 вересня? в ТВДС відбулась урочиста частина приурочена відкриттю 2019-202...
Поповнення у семінарійній родині

Поповнення у семінарійній родині

09 липня 2019
Цьогоріч, до великої семінарійної родини Тернопільської Вищої Духовної Семінарії долучилось 17 брат...
Веселі Канікули з Богом у м. Казерта

Веселі Канікули з Богом у м. Казерта

09 липня 2019
Літні канікули – найочікуваніша пора для всіх школярів. І батьки докладають усіх зусиль, щоб їхні д...
У здоровому тілі – здоровий дух

У здоровому тілі – здоровий дух

16 травня 2019
11 травня, з благословення отця ректора І. Римара, наші брати-семінаристи взяли участь у п’ятому Ві...
Пасха - це тоді, коли ми разом і Христос поруч з нами

Пасха - це тоді, коли ми разом і Христос поруч з нами

09 травня 2019
«Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили.» Мт (25:40)...
Цей день, що його створив Господь або Великдень на Херсонщині

Цей день, що його створив Господь або Великдень на Херсонщині

05 травня 2019
Напередододні Великодніх свят, Херсонщину відвідали семінаристи з Тернопільської Вищої Духовної Семі...
Storytelling або як проповідувати поколінню Z

Storytelling або як проповідувати поколінню Z

01 квітня 2019
Історія, яка щодня збирає не менше 2 мілярдів лайків є розповіддю про життя столяра із невеликої єв...

"Які наші думки, таке й наше життя". Передвеликодні реколекції 2019 в ТВДС

14 березня 2019
В період 14-16 березня в ТВДС проходили дні реколекційних наук. Традиційно проходять вони 3 дні та...
Курсовий вечір братів 6 курсу

Курсовий вечір братів 6 курсу

07 березня 2019
07 березня у ТВДС продовжився сезон курсових вечорів. Цього разу для семінарійної спільноти виступа...
Наша мова - мова вічної землі, наше слово - слово вічного народу

Наша мова - мова вічної землі, наше слово - слово вічного народу

28 лютого 2019
28 лютого у розпочався духовно-культурний виступ 3-го курсу, який продовжив сезон курсових вечорів...

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТь

книжкова полиця

2019

Developed in conjunction with Ext-Joom.com

images

Отець Зиновій Михайло Монастирський

PLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVE
 

02-monastyrskyy01Отець Зиновій Михайло Монастирський народився 16 вересня 1919 року у селі Киданові Бучацького повіту, поблизу Зарваниці, у родині Йосипа Монастирського. В сім’ї було вісім дітей, серед яких Зеньо, так його називали вдома, був третьою дитиною. З малих літ відзначався скромністю, чуйністю, бажанням ходити до церкви, проказувати молитви, читати духовну літературу. Родичі в особі Зеня завжди вбачали Божу вибраність, про це свідчить видіння його старших братів. Одного ранку, коли вони прокинулись, то побачили в кімнаті незвичайне сяйво, що випромінювалось від ліжечка, де спав маленький Зеньо, пильно приглянувшись в сяйві вони побачили ангела-хоронителя, який стояв в його ногах. Разом з матір’ю, яка родом з Полюсюк, кожної неділі та свята приходили до Зарваниці. Як згадує його молодша сестра Ярослава, що «отець завжди любив Матінку Божу і Зарваницю». Дитячі враження від цього чудотворного місця він зберіг до кінця свого життя.

Батьків брат о. Володимир Монастирський, який служив на монастирищинні був потягаючим прикладом для Зиновія. Бажання стати священиком, завжди, спонукало хлопця до старанності та наполегливості у навчанні. Після закінчення народної школи в Киданові вступає до Василіанського місійного інституту св. Йосафата в м. Бучачі, де провчився чотири роки. Життя при монастирі надихає молодого юнака разом із трьома односельчанами вступити до Василіанського Чину. Однак, після першого року новіціату в Крехові його троє приятелів покинули Чин, лише він один зумів витримати суворе чернече життя. Пробув він в Крехові до 1944 року, коли радянська влада прийшла на Західну Україну. Не маючи змоги продовжувати своє духовне навчання в монастирі Зиновій продовжує його у Станіславі, де з рук блаженного священомученика владики Григорія Хомишина отримав священичі свячення. Ще й до сьогодні згадують старші мешканці Киданова та Полюсюк про «першу Службу Божу» отця Монастирського, яку він відправив на різдвяні свята 1946 року в своєму рідному селі. Бачачи ревність та покору молодого священика владика Хомишин призначає його сотрудником при катедрі в Станіславі, а також розділяє з ним своє помешкання, тому о. Зиновій був свідком жорстокого арешту преосвященного Владики.

Після рішень Львівського псевдособору та формального знищення УГКЦ о. Зиновій Монастирський повертається до свого родинного села, де влаштовується на роботу в місцевому колгоспі. Тут сумлінно виконував різні роботи від скиртувальника соломи до тракториста та комбайнера. «Від о. Зиновія – як згадують односельчани – ми ніколи не чули ніяких нарікань. А бачили лише усмішку на обличчі.» Поряд з цим, переважно в ночі, проводив підпільну душпастирську діяльність в таких селах як Киданів, Сапова, Зарваниця, Вишнівчик, Вишеньки, Бобулинці, Осівці, Старі Петликівці: відправляв Служби Божі, христив дітей, сповідав, давав шлюби та інше, як часто сам говорив, що «вдень йду на роботу, а вночі на служіння». Щоденно відправляв Літургію, багато молився та босоніж ходив до Зарваниці. Отця Зиновія контролювало КДБ. Районне управління ним займалося мало, в основному обласне, і два-три рази у рік приїжджали «гості» з Києва. Не раз пропонували йому перейти на православ’я, отримати добру парафію і служити відкрито. Але на всі пропозиції відповідь була одна і та ж: «Так як ви заприсяглись на вірність партії, так ще сильніше я заприсягнувся служити Богові і не зрадити віри». Свою християнську любов виявляв усім. Ярослава Монастирська, рідна сестра о. Зиновія, розповідала про те, що отець уділив Тайну Сповіді вмираючому голові колгоспу, який належав до компартії і на її питання, чому він так необережно повівся, священик відповів: «він (голова колгоспу) рятував моє тіло, а рятую його душу».

Не занедбував він, також, і молитовного вогнища в Зарваниці. Щоб відвести підозру брав із собою якийсь мішок і йшов до Зарваниці, а якщо хтось питав куди іде, то відповідав, що йде до млина молоти. Здійснював відправи на руїнах каплиці та монастиря, в лісах, а також в приватних домах. Бувало так, що люди збирались довкола о. Монастирського і співали пісні, а він на клячачи відправляв тиху Службу Божу. Часто відправляв в домі своєї двоюрідної сестри Юлії Монастирської, в якої таємно переховувалась чудотворна ікона Зарваницької Матері Божої.
Після легалізації УГКЦ о. Зиновій Монастирський був активно задіяний у відродженні Церкви, разом з о. м. Василем Семенюком, тепер єпископом Тернопільсько-Зборівським, та о. Іваном Якимівим 27 грудня 1989 року відкрив парафіяльну церкву в Зарваниці. І таким чином спричинився до нового етапу розвитку Зарваницького відпустового місця.

Сорока п’яти літня душпастирська підпільна діяльність підірвала тілесне здоров’я невтомного працівника Христового виноградинка. Відправляючи на свято Преображення свою останню Літургію на чудотворному місці в Зарваниці отець молився: «Матінко Божа, мене цілих сорок п’ять років не допускали до Тебе, тепер забери мене до Себе!». Передчуваючи близьку смерть о. Зиновій власноруч зробив собі дерев’яний надмогильний хрест, щоб своєю смертю не завдавати лишніх турбот. У вересні 1992 році, перебуваючи на лікуванні в м. Чорткові, в Божому мирі відійшов у вічність о. Зиновій Михайло Монастирський. На похорон цього Божого слуги прибуло два владики: єп. Павло (Василик) та єп. Софрон (Димитерко), понад двадцять священиків та сотні вірних. Тіло покійного священика похоронили на кладовищі с. Киданів, могила якого уквітчана і до сьогодні.

На подвір’ї, де була маленька хатина о. Монастирського сьогодні побудована каплиця, яка свідчить, що любов до Матері Божої, віра в Господа Бога та надія на Боже милосердя здатні подолати усі труднощі цього світу.

Підготував студент 7-го курсу
бр. Євген Кобильник

 

о.Монастирський на польових роботах
о. Монастирський на польових роботах Відправа в с. Киданові 1990-ті роки
Відправа в с. Зарваниця 1990-ті роки о. Монастирський на чудотворному місці 
в Зарваниці
о. Монастирський разом із сестрою
молиться на руїнах каплиці в с. Зарваниця
Проща до Зарваниці
Похорон о. Монастирського с. Киданів,
вересень 1992
 
float
© 2008 - 2016. Тернопільська Вища Духовна Семінарія. Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволено при умові обов'язкового вказання активного гіперпосилання на джерело.
Прес-служба ТВДС не завжди поділяє думку авторів публікацій.

Developed in conjunction with Ext-Joom.com

Please publish modules in offcanvas position.