І не введи нас у спокусу
- Дата публікації
Дуже часто ми молимося молитву “Отче наш”, у якій є такі слова: «...і не введи нас у спокусу…». Таке формулювання тексту багато хто не розуміє, а для інших – це є навіть проблемою віри, мовляв: «Як Бог може вводити у спокусу?».
І, справді, св. Апостол Яків у своєму посланні каже нам так: «Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає, бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам Він не спокушає нікого». Не заперечним є той факт, що Бог ніколи не спокушає людину до чогось злого. Але, як же тоді розуміти слова молитви, які ми промовляємо щодня? Як зрозуміти, що є джерелом спокус, які ми маємо, і з якими ми боремося?
Щоб зрозуміти ці надзвичайно важливі речі, що часами створюють серйозні проблеми, коли ми доходимо до звинувачень Бога у наших випробуваннях, нам потрібно звернути увагу на слова Євангелія: «Тоді дух повів Ісуса у пустиню, щоб диявол спокушав його» (Мт. 4, 1). Така цитата може зародити нову проблему, і може постати нове питання: «Як то так, що сам Христос Був спокушуваний?». Але хотів би акцентувати на іншому, звернути нашу увагу на те, що спокусником не є Бог, але диявол. Диявол, який має відвагу і «наглість» спокушати самого Христа Господа.
Не зважаючи на таку, здавалось би на перший погляд, песимістичну ситуацію, в якій знаходиться людина, у посланні до Євреїв знаходимо розраду – «тому власне, що сам постраждав спокушуваний, може й спокушуваним допомогти» (Євр. 2, 18). Та ще важливішим є те, що Христос переміг всі спокуси. Він переміг джерело всіх спокус, переміг диявола!
Апостол Яків каже: «З повною радістю приймайте, мої браття, коли падаєте в різні спокуси» (Як. 1, 2). Ми ж у молитві просимо, щоби нас спокуса не перемогла, щоб ми спокусі не піддавалися й не упали в бою. У молитві «Отче наш» просимо Бога, щоби не допустив нашого упадку в спокусу. Це Христос називає – бути «введеним в спокусу». Оскільки ціле наше життя є боротьбою і безперервним пасмом спокус, що приходять до нас зі всіх сторін: від диявола, від світу, з рештою – від нас самих, то ми просимо перемогти в тих всіх досвідах, в цій вічній боротьбі, просимо витривалості в Божій благодаті аж до кінця, аж до смерті.
Святий Апостол Павло часто порівнює християнське життя з воїнством, із службою Христового воїна. Просячи перемогти в спокусах, просимо тих усіх благ та засобів, які формують того доброго воїна, тобто християнина. Всі вони є даром від Господа: чесноти та дари Святого Духа.
Слова «Отче наш» є повторенням заклику до цієї загальнолюдської боротьби з гріхом та спокусами, які провадить людина у туземному житті. Це заклик до боротьби, але й заклик до перемоги. Адже «Те що ані око не виділо, ані вухо на чуло, ані розум обняти не може, що Бог приготовляє» переможцеві. (Откр. 3, 5)
Якщо молитимемось щиро і переконливо, то можемо бути певні того, що на наше прохання: «не дай нам упасти в спокусу», «Бог відповість своєю благодаттю. Бог вірний, що не допустить спокушувати вас більше того, що можете, але разом з спокусою пішле й поміч, щоби ви могли витримати» (1 Кор. 10, 13).
Підготував: брат Степан Олексюк
