Шукаючи шлях до чогось більшого часто втрачаємо те, що так довго здобувалось. Чому? Які слова найкраще тут вжити? Люди поруч потребують нашої допомоги, нашої опіки, щирого слова, молитви і просто нашої усмішки. Життя…як багато сказано – від простоти до складності, через думки багатьох людей, слова, емоції, втрати, розчарування, але як часто не там шукаємо цілі свого життя, не ті цінності. Душа, як подих тіла, як важко зануритись в молитву, покинути цей дочасний світ і линути до Бога, відчувати на серці сльози радості.
Проходить ще один день, емоції такі різні – від суму до радості, від втрати до здобуття. Чому? Не варто сподіватись тільки на власні сили, бо ми не варті нічого без Божої ласки. Кілометри прощі були тим шляхом до відкриття свого серця на Любов Божу, але нажаль не зміг дійти до кінцевої точки. Причини? Можна шукати багато причин, та головне – це буде уроком на майбутнє. Люди поруч такі різні, та в цій різноманітності криється щось більше. Очікування, надія, слова та емоції… Тиша через думки, пошуки чогось більшого….У тиші чути голос Божий.